Правила виховання дітей від 1 до 3 років
У якому віці треба починати виховання дитини?
На сьогоднішній день необхідність виховувати дитину вже з перших місяців її життя підтверджена численними науковими даними. Вагоме значення у вихованні мають такі чинники, як поступове збільшення проміжків часу неспання, що відображають працездатність мозку дитини, ранній розвиток у неї аналізаторів (слух, зір та ін), а також розвиток мови.
І якщо не займатися вихованням малюка з перших місяців його життя, можна багато чого втратити. Не можна втрачати жодного дня для здійснення процесу виховання.
Психологи вважають, що розумовий розвиток людини наполовину відбувається у віці перших 3-4 років життя
Якщо виховання в цей період відсутнє, то неминуча або затримка в розвитку мозку, або формування небажаних звичок, що спричиняють негативну поведінку дитини.
Завдання виховання дітей другого і третього року життя випливають із загальних завдань виховання, тобто включають фізичне, розумове, моральне та естетичне виховання дітей
Дати якісь готові рецепти виховання дитини не можна, тому що багато чого тут залежить від індивідуальних (типологічних) особливостей дітей, навколишнього оточення, попереднього досвіду дитини, звичок, сформованих у неї раніше, стану її здоров’я.
Проте є ряд загальних педагогічних правил, яких батькам необхідно дотримуватися. Розглянемо деякі з них.
З дитиною потрібно спілкуватися рівно і спокійно
Дітям легко передається настрій батьків. Гучний, сердитий окрик дитини батьком або матір’ю швидко збуджують її – у дитини навертаються сльози, вона починає вередувати.
Різкі рухи, «смикання» дитини при одяганні, умиванні або укладанні спати призводять до того, що вона відмовляється виконувати доручення дорослих, стає дратівливою.
Ось чому батькам в будь-якій ситуації необхідно зберігати рівне і спокійне ставлення до дитини, уникати «емоційних зривів», дратівливого тону і т. д.
Єдність виховання
У вас вже є певний досвід виховання дитини. Знаєте, як її погодувати, як вкласти спати, як заспокоїти, розважити і т. д.
Дитина легше пристосовується до навколишнього оточення, якщо батьки застосовують звичні для неї способи поводження з нею. Будь-яка зміна знайомих виховних прийомів або застосування нових, поки що малозрозумілих для дитини правил, порушує її звички і викликає неврівноваженість поведінки.
Наприклад, дитина звикла лягати спати в колясці на вулиці. Спробуйте укласти її в цей же час вдома, в ліжко – ви відчуєте певні труднощі.
Зміни в методику виховання можна вносити лише відповідно до віку дитини, коли перед дитиною висуваються нові вимоги: самостійно їсти, самостійно роздягатися та ін.
У такому разі зміни виховних прийомів не викличуть небажаних зрушень в поведінці, оскільки вони вносяться на базі набутих нових умінь дитини.
Поняття «єдність виховання», крім єдності методики педагогічних прийомів, включає також єдність підходу до дитини з боку всіх дорослих осіб, які беруть участь у її вихованні.
У мами й тата, бабусі і т. д. повинна бути повна узгодженість у підході до дитини, висуванні тих чи інших вимог. Тільки така єдність дорослих членів сім’ї в поглядах на виховання дитини може забезпечити утворення у неї стійких позитивних навичок, врівноваженості поведінки.
Якщо мама забороняє «чіпати годинник», а тато дозволяє «бери, грай, синочку!», то в цьому випадку у малюка ніколи не сформується чіткість сприйняття такого важливого поняття, як «можна» – «не можна».
При такій системі неправильного виховання дитина швидко зрозуміє: можна вести себе в однаковій ситуації по-різному – важливо тільки, хто при цьому присутній, батько чи мати?
Нехтування вихованням стримуючих понять формує такі риси в характері дитини, як впертість, негативізм, дратівливість. Батьки повинні добре знати, до чого може призвести така жартівлива заміна «не можна» на «можна».
Отже, єдина тактика у вихованні, повна узгодженість у діях всіх членів сім’ї – важливіша педагогічна вимога. Пам’ятайте, що ваша дитина в цьому віці більш чутлива, кмітливіша і розумніша, ніж вважають іноді деякі батьки.
Ваша вимога – закон
Є ще одне «чарівне» слово, дуже необхідне в процесі виховання – «треба».
Правильна, адекватна реакція дитини на слово «треба» виробляється лише в тому випадку, коли батьки вже в цьому віці привчають малюка обов’язково виконувати свої прохання чи вимоги.
Дуже важливо при цьому, щоб ваша вимога була обгрунтована і збігалася з бажанням дитини або з її потребою. Наприклад, ви говорите: «треба спати» – при укладанні малюка в належний для нього час, або «підемо гуляти», коли дійсно настав час прогулянки.
Крім цієї умови, для вироблення потрібної реакції дитини на слово «треба» вона повинна бути взмозі виконати вимогу батьків. Непосильним для дітей раннього віку (1-3 роки) є такі вимоги батьків, як сидіти спокійно або тривало очікувати чогось.
Перебувати в нерухомому стані дитина в цьому віці ще не може. Уміння «почекати», «посидіти» та ін. треба тренувати поступово. Воно сформується в більш старшому віці, після трьох років.
Далі, кожен раз необхідно, щоб дитина ваше доручення виконала. І якщо на будь-яку вашу пропозицію щось зробити дитина буде відповідати обов’язковим її виконанням, у неї сформується звичка правильно вести себе відповідно до того чи іншого прохання дорослого. Адже це не що інше, як слухняність. Як приємно чути таку характеристику «яка слухняна дитина!». З такою дитиною легко батькам і вихователям.
Розвиток самостійності
Якщо малюк тягнеться до предмета, який привернув його увагу, зацікавив (наприклад, іграшка), і, нарешті, дістає цей предмет сам, без допомоги дорослих – він радіє, відчуває задоволення від своїх самостійних дій. Такі дії дитини треба заохочувати («ось молодець, що дістав сам»), це ще більшою мірою зміцнить її прагнення до самостійності.
Буває й так, що малюк в аналогічній ситуації сигналить – «не можу», «ніяк» і просить допомогти дорослих «дай-дай-дай». І все ж не поспішайте йому на допомогу, а постарайтеся словами спонукати його до самостійних дій. «Ти вже великий, дістань сам, спробуй». Постарайтеся домогтися того, щоб дитина зробила сама те, що у неї не виходило. На початковому етапі можна непомітно допомогти їй довести справу до позитивного результату, щоб закріпити впевненість у своїх можливостях.
Таким шляхом ви формуєте в дитини потребу в самостійних діях, уміння долати труднощі
Чи можете ви бути зразком для наслідування? Зазвичай в 2-3-річному віці діти схильні наслідувати дії дорослих: малюки під час гри зображують дії матері, батька, бабусі, доктора і т. д. Вони «годують» і «лікують» ляльок, «готують» обід, «читають» книги .
Приємно бачити, якщо така гра дитини складається з виконання позитивних правил. А якщо ні? Кого в цьому звинувачувати? Звісно, дорослих. Це в їхній поведінці вона побачила, а потім і відтворила негативне.
Здатність дитини до наслідування дуже корисна для правильного виховання, бо саме на її основі відбувається в основному навчання необхідним навичкам і звичкам
Наслідуючи діям дорослих дитина навчається багато чому – акуратно їсти, складати свій одяг, прибирати взуття, збирати іграшки. І надалі багато гігієнічних навичок, манери культурної поведінки діти отримують, дивлячись на аналогічні дії старших.
